Согласен с НАСТЕНОЙ. Нас никто не кормит!

Якби наш мер Леонід Черновецький зробив платній вїзд до міста окрім студентів на період навчання, хворих та пенсіонерів - то все було б по іншому!!!

Я на днях була свідком того як в черзі дівчинка говориттьь хлопцеві: Возьму автомобиль в кредит, куплю права за 200 у.е. и подумаешь, срать я хотела на єти правила.
А я собі думаю:
Що взагалі може робити особа в Києві, столиці УКРАЇНИ з такими поглядами, не володіючи україською мовою і незнаючи яку вона небезпеку нестиме перебуваючи за кермом!!!

Спасибо, всем нацюгам которые пытались меня оскорбить-так вот к вашему сведенью-я не еврейка а русская-и мои предки живут в Одессе с самого её основания-вашу телячу мову я добре розумію - но разговариваю на своем родном языке-русском,как и все население Одессы-и мы добьемся своего права учиться и смотреть фильмы на языке котором хотим,а не который нам навязывают.Сегодня стартовала акция "Я говорю по русски".И памятник Екатерине стоит и будет стоять несмотря на все ваши протесты.

А я б таких, як ви, шановна Одеситко, відправляв би на вашу родіну-рассєю, насильно, тільки кому ж ви там потрібні; а як не хочете то в концтабори, гулаги чи просто закріпачуввати і заставляти працювати на панщині, як з моїми пращурами робили наші "шановні братья славяні" русскіє! а за "телячу мову" треба просто бити в харю поки шкіра не позлазить!!!

От і сиди там у своєй ОДЄСЄ серед жидів і росєян. Не засмічуй нам наш Київ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Мне "ваш" Киев и Львов даром не нужен...К нам не лезьте со своим "салом и горілкою" А моя родина-Одесса.И слава Богу здесь нацистов очень мало и когда они начинают устраивать провокации то получают по рогам...А вам то особо и похвастаться нечем-ни культуры,ни самоуважения нет.Горілка ,сало та цибуля...И амбиций выше крыши...

Дід приїхав із села…
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: – Покажіть
Кухлик той, що скраю.
Продавщиця: – Что? Чєго?
Я нє понімаю.
– Кухлик, люба, покажіть,
Той, що з боку смужка.
– Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка? –

Дід у руки кухлик взяв
І нахмурив брови.
– В Україні живете
Й не знаєте мови… –
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
– У мєня єсть свой язик,
Ні к чєму мнє мова! –
І сказав їй мудрий дід:
Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
І не знає мови

Дід приїхав із села…
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: – Покажіть
Кухлик той, що скраю.
Продавщиця: – Что? Чєго?
Я нє понімаю.
Кухлик, шановна, покажіть,
Той, що з боку смужка.
– Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка? –