Я давно вже плекав цю ідею любові. Всебічної любові до всіх і до всього. І саме головне вона має право на існування - ця ідея. Серед безлічі злоби і самолюбства, злодіянь і руйнувань. Ідея Любові має право на існування. І знаю, що рай тут не збудуєш, і знаю , що поняття раю у кожного далеко різне, та все ж таки - якщо люди збудували модель ненависті до всього чужого окрім свого мабуть можливо збудувати таку модель де буде бодай небайдужість до інших, до людей, тварин, рослин, неба, життя, квітів.
І хай ці мрії розіб'ють ущент страшні будні у яких треба працювати і працювати, бігати, рухатись, сидіти, красти, дурити аби купити час який ітак є твій на відпочинок який завжди для тебе ітак доступний. Хай ці мрії розбивають та все ж - я бачу у кожному частинку втоми, велику частинку втоми від боротьби з думками про забуття і про те, що прийде СМЕРТЬ. Рано чи пізно, сьогодні завтра чи у старості - будь коли.
І всі біжать і біжать від неї. Усі заповняють своє життя хто чим хоче. Хто грошима, хто жалем, хто сексом, хто їжею і питтям, хто релігіями, хто езотерикою... У кожного своя зброя із осмисленням СМЕРТІ. Осмисленням значення Я УМРУ. І біжимо ми всі у нікуди і будуємо свої моделі світу зливаючи усі малі у більшу єдину ідею, яка є дійсна для нас усіх.
І де та програлина, чи де та вина такої ідеї уже і ніхто не розбере. Але все ж таки. Я так хочу застати модель нового світу, тут на ЗЕМЛІ. Не десь там хтозна де, а тут поруч. У твоїх очах ЛЮДИНО! У твоїх ОЧАХ!