5 жовтня 2013 року. У паралельній реальності Володимир Кличко програв бій, а разом з ним і всі свої титули Олександру Повєткіну. Росіяни п'ють три дні поспіль. Інтернет сповнюється цілковито братських і не заполітизованих лозунгів типу "Вот так мы всегда хохлов раком ставили", а також "Сначала вырубили Кличка, затем отрубим газ!"

Нікіта Міхалков оголошує про зйомки нового кіна "Александръ". Головного героя - щирого та простого російського боксера Саню Петрушкіна - грає Безруков. Гоша Куценко в ролі Валуєва, Валуєв у ролі Бондарчука. Міхалков у ролі тренера Сані, Путін у ролі самого себе... Жерар Депардьє у ролі Кості Цзю. Розенбаум грає вуса Боярського. Під час фінального бою проти українсько-німецького гея-нациста Клічкоффена благородний російський тренер кричить своєму підопічному: "Саня, чисто работай! Не бей по затылку! По тазу не бей! Слушай судью!!!" Сані підмішують гейсько-нацистське зілля у воду і він починає втрачати орієнтацію... але в останню мить згадує запах кізяку за батьківською ізбою, згадує як звабливо стогне кістлява Єфрасінія на сіновалі у розваленій конюшні в колхозі Красного Октября, згадує обличчя суворих вітязєй зі сторінок історії у першому класі... на бекграунді грає "Любе"... оповитий патріотичним духом, Саня реалізує нокаут у п'ятнадцятому раунді. За РУСЬ. За братні народи. У Міхалкова від напруження вибухають вуса.

У Кобзона виростає власне волосся, його бальзамують ще на 75 років, протягом яких він незмінно... ні, не шамкає ротом під фанеру. Це фанера сама включається, коли Кобзон відкриває рота. Повєткін вступає у ЄдРо, а збірна Росії виходить у півфінал Чемпіонату світу. А на північному полюсі внєзапно тане гігантський айсберг, занурюючи підступних американців у темні пучини світового океану...