|← Старое Новое →| Загорнувшись в хмари сірі,

В неба збудженому вирі

Розгулялися громи,

На лунких дощів клавірі

Грали блискавки з пітьми.



В крижаній небес гримасі,

Мов шаман в п’янкім екстазі,

Барабанив в бубон град,

Аж луна застигла в часі,

Перестукана стократ.



– Все! Кінець гулянки! – сміло

Сонце враз оповістило,

Вбравшись в промені ясні.

Лиш в траві журились біло

Граду сльози льодяні. ↑ Вернуться наверх