Дума про Закарпаття
А.Горобчук
Мерехтить багаття,
Суко, не згаса,
Здраствуй, Закарпаття,
Ти моя краса.

Здраствуй та калина,
Що колись рубив,
Здраствуй, полонина,
Де тебе любив.

Здраствуй, моя люба
Матінко – земля,
Я тебе у губи
Поцілую, бля.

Упаду на груди,
Наче той удав,
Хоча ні, не буду,
Бо там хтось насрав.

То наш український,
Автохтонний кал,
Може, то сам Рильский
Чи Франко насрав.

А може сам Жулинський
Мав нестримний потяг,
Серед українців
Вдосталь патриотів.

Мальовничий краю,
Моє серце б’є,
Я тебе кохаю
Так, що аж встає.

Я люблю Карпати,
Гордий Львів люблю,
Москалів порхатих
В Тисі утоплю.

Бо воно ж так гарно
На Галичині,
Зовсім не вульгарно
І нема Чечні.

Сядеш в чистом полі,
Стихне маячня,
Шелестять тополі,
Хрюкотить свиня.

А навкруги тиша,
Все навколо спить,
Тільки сіра миша
В норі гучно бздить.

Прочитаєш вголос,
Так щоб пройняло,
“Українське слово”
За нове число.

- Що спите, падлюки,
Зле Галичині,
Кацапини – суки
Нам поють пісні.

І як тільки фразу
Палкого ессе
Ти закінчиш, зразу
Гарно ста усе.

Ти підеш до хати,
Впадеш на дворі,
Синку, скаже мати,
Більше не кури.

Бо немає краще
Нашої землі,
Бо навкруги хащі,
Тьма і москалі.