Идет старик по улице. Захотелось ему с кем-нибудь поговорить, а никого рядом не видать. Вдруг видит - мент-регулировщик на перекрестке стоит. Подходит к нему старик:
- Привет, служивый, как служба?
- Здорова, дед! Служба, как служба, не жалуюсь...
- Ты и в холод стоишь?
- Да!
- И в жару?
- Да!
- Да, тяжелая у тебя работа!.. То есть, в любую непогоду?
Регулировщику это надоело и он как заорет:
- В любую погоду, в любое время... всегда стою!
- Даааааааааааааа...
- Что "дааааааа"?
- Хороший член бы из тебя получился...

Жена мужу:
- Наш сын уже большой. Ты должен ему рассказать об отношениях между полами. Ну там расскажи про птичек, про собачек.
Отец сыну:
- Сынок, ты помнишь мы с тобой в сауну с бл*дями ходили. Так вот мама настаивает на том, чтобы я тебе рассказал, что птички и собачки тоже этим занимаются.

Встретились в пустыне осел и прапорщик
осел задает прапорщику вопрос:Ты кто?
прапор посмотрел по сторонам,видит никого нет и говорит:Я офицер Российской Армии,а ты кто?
Осел отвечает:А я тогда лошадь

На уроці географії у школі:
- Діти! Пограймо у гру. Я описуватиму вдачу якогось народу, а Ви будете відгадувати, що це за народ. Добре?
- Домовились!
- Отже, гарний народ: і працюють наче, і гостинні трішки, проте як вип’ють - ховайся, бо буде лихо…
Петрик викрикує:
- Та це ж москалі!
- Ну, які ж москалі, Петрику, вони росіянами звуться… А взагалі то правильно! Сідай. Наступне:
і хазяйновиті вони, у всьому порядок та рахунок знають, тільки от взимку в них снігу не випросиш…
Марічка підскакує:
- Я знаю, жиди це!
Та які жиди - їх євреями кличуть. А взагалі то правильно! Сідай, Марічко.
Остання людність:
хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Все як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди і зціпивши зуби, промовить: “А, бодай вона згоріла…”
У класі мовчанка.
- Ну, хто це? Що не знаєте? Чого мовчите?
Тихенький голос з останньої парти:
- Зате ми гарно співаємо…